Майже два тижні я був відірваний від глобальної авоськи. Таке відчуття наче хтось вирішив одночасно вирубити нет у всіх трьох місцях де я його маю. Хочу висловити подяку Олесю за те шо він все ж таки не повний засранець.

А тєпєрь коротко о главном:

З днем народження тебе Еребусе!!!

Чудово відсвяткували в наймальовничішому куточку України і найпрекраснішому місці Всесвіту – у  моєму любому Губкові )))

Протягом двох днів ми відчували себе повноцінними господарями замку. Їли, пили, співали, губили і знаходили коньяк, купались і рибалили в р. Случ. Все було неймовірно, але й досі лишається одне питання – куди подівся сир?..

Величезна подяка всім хто був поруч – vysogurska, exarchik12, u_ognia, Льошкін і всі-всі, а ще більша подяка всім тим, хто вирішив не їхати. Всіх цілую, люблю, дивіться фотки :)

Сьогодні відчув себе в ролі супер героя з епохальних кін "супермєн", "спідармєн", "супер маріо" і т. д. Почалося все з раптової появи Джона. Гуляємо ми собі по лісі, а тут невідомо звідки Джон з кицькою на ім'я Зуля (важливо). Він її виніс в ліс вигуляти тому, що на вулицю її не пускають, бо не кастрована. Ми хвилин з десять йшли разом, про щось говорили. Він час від часу пускав її на землю, а тоді доганяв і знов брав на руки. На одній з галявин він її знов випустив. Зуля почала нишком тікати, а Джон і каже – Чуваки, а давайте вместе щас как побежим, шо она будет делать?! (дурнуватий сміх). Ну ми й побігли втрьох, а Зулічка все не зупиняється. Ми з Юлькою зупинились, а Джон побіг за своєю тварючкою. Далеко побіг. За хвилину його вже не було видно. Зник так само раптово як і з'явився.

Мало не забув, - у Зулі зрізані кігті, бо вона про це Джона попросила, тому що не хотіла лазити по деревах – з його слів. Важко їй буде вижити в лісі.

Далі ми натрапили на лісову пожежу і вирішили, що треба рятувати ліс. Повзаючи рачки довкола полум'я ми нагрібали повні жмені, пляшки, банки (все що познаходили) піску і висипали у вогонь. Після години таких зусиль полум'я було переможене і саме в той момент коли ми ходили довкола і дивились чи нічого більше не горить приїхали пожежники – як завжди вчасно. Причиною подібних інцидентів здебільшого є самі люди, що вибираються на вихідні відпочити на природу. Далі ненормативна лексика.

По дорозі додому здибили малу дівчинку, що хизувалась перед друзями новим велосипедом. Вона розігналась і замість задніх, різко натиснула на передні гальма. Результат – дівчинка перелітає через переднє колесо і падає на бетон перед велосипедом, той, наздоганяючи її робить сальто і падає на малу так, що її голова опиняється затиснута між переднім колесом і рамою. Ще й малу витягли.

ЙПТ. Шо за дєнь?

Сьогодні спостерігав цікаву ситуацію. Лазю я значить по петрівці, книжечки всілякі дивлюсь. Картінки роздивляюсь, з баригами триндю. Зупинивсь біля розкладки з різною окультною літературкою, шукаю собі самого лучшого трансфєрінга фєншуя, чи ше якийсь маразм J, аж тут підходять два гопа. Такі собі класичні гопяри – в штанях абібас, в шкарах носатих, з кєпками і барсєткамі, всьо прі ніх. При чому такі вже у віці, явно не дитячому (40-45). Починають шось вибирати. Вибирають і просять в пакетик складати… Дивлюсь, а там назви книжок "Чёрная магия", "Книга мёртвых", ну і ше шось таке в цьому роді. Нагребли цілий кульок, лишили за нього з десяток папірців по 200 і пішли геть…

Я мало не обіцявся зі сміху… Але шо то було, не можу доперти й досі…
 

     Ось такі карти з замками. Куплені vysogurska  за 15 грн в Підгірцях. Видавництво «Оіюм», Кам"янець-Подільський. Як на мене, то вони троха того.. не того.. не його..

               В суботу ходили на концерт улюбленого «Крематорія». Були неприємно здивовані змінами в групі. Від старого Крєма лишився лише А. Григорян і той проміняв шляпу на дреди… І все ж Григорян – це не крематорій.

            Пішли на 4-5й пісні :( Сумно, коли помирає цілий світ.

            Після безсонної ночі розколювалась голова, Юля забила на роботу, а мені тра було там обов’язково з’явитись. Купи, чомусь, термінових паперів ше більше вибили з колії, але настав вечір, вокзал і потяг.

            Це був просто неймовірний концерт, такого запалу і драйву давно не бачив. А от за Умкою скучив, не чув цілий рік ) Арт-кафе Філін сподобалось. До речі. 21го грудня слід очікувати там електричний концерт. УРА! Після концерту багато пили разом з Машкою і Льошкою, а тоді рано прокинулись…

Все життя терпіти не міг котів, вони мені здавались усеобсцикаючими, линючими, смердючими й дурнуватими тваринами до всього, в мене ще й алергія на шерсть.

            Вчора ми відходили після дня народження моєї сестри я саме збирався на пари, а Юлька прогулявши пів дня роботи – на роботу. Ми вийшли на двір під огидний дрібний дощ і хотіли обломатися але свідомість все ж таки перемогла і ми не відступили. Майже біля самої зупинки, на узбіччі біля траси в мокрій траві під дощем сиділо мале кошеня з блакитними очима. Воно трусилось і плакало. Вся його шерсть, та яка там шерсть, - ріденький пушок був мокрим і зліпленим, очки закисші. Ми на хвилину зупинились і тут я збагнув, шо воно здохне якшо його лишити тут – або замерзне від холоду, або втрапить під машину.

            Тепер воно живе у нас. І навіть вже пі сяє в туалетик а не на килим. Я його люблю )))